Історична довідка про створення Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1

   У 1898 році в м. Полтаві  на розі вул. М`ясницької й Ново-Полтавської (нині вул. Міщенка й  Шевченка ) було відкрито приватне училище 2–го розряду, яке спочатку містилося в найманому приміщенні. Потім тут розміщувалась військова частина, а у підвалі - хлібопекарня. У 1903 році багатий ліберальний поміщик Петро  Андрійович  Васьков-Примаков купив цей одноповерховий будинок для своєї доньки Варвари Петрівни Ахшарумової-Бєльської, яка була дуже освіченою й хотіла дати шанс  "вибитися в люди" талановитим, але бідним дівчатам - донькам збанкрутілих дворян. Варвара Петрівна добудувала другий поверх, пристосувала кімнати під класи, у дворі розбила квітник  і   26 квітня 1904  року  відкрила та сама ж  і  очолила  приватну жіночу Полтавську гімназію..

   Гімназія мала 7 класів, з них два – підготовчі, 8–й педагогічний та чотири паралельних класи. До гімназії приймалися дівчата всіх станів та віросповідань. У гімназії панувала сувора дисципліна. Гімназистки не мали права навіть голосно говорити, сміятися чи жартувати, бо цього не любила Варвара Петрівна.

  У 1918 році у приміщенні  гімназії  відкривається  реальне училище, а з 1919 року –  трудова школа. У роки громадянської війни приміщення школи було зруйноване, а з 1923 року у відбудованій школі  навчання  відновилося.

  З 1928 року – це загальноосвітня семирічна школа ім. І. П. Котляревського для хлопчиків і дівчат.

  У 1934 році школа одна з перших у місті була перетворена у Першу середню зразкову школу ім.І.П.Котляревського. І з цього часу вона стає першою не тільки за назвою, а й першою за успішності в м. Полтаві аж до початку Великої Вітчизняної війни.

  22 червня 1941 року фашистська Німеччина розпочала війну. Україна окупована. Шкільні приміщення фашисти перетворювали  на клуби, госпіталі, конюшні. У школі № 1 був клуб для німецьких офіцерів.

  У вересні 1943 року зруйнована, понівечена і принижена Полтава зі сльозами на очах зустрічала своїх визволителів. З радісним натхненням і ентузіазмом почалася відбудова зруйнованих заводів, фабрик, навчальних закладів. У жовтні 1943 року розпочала роботу і школа № 1. Учні і батьки приносили до школи столи, стільці, лави. Вікна були забиті фанерою. Майже не було опалення. Діти і вчителі взимку працювали одягненими. Добрим словом слід згадати сім'ю Дудникових, які працювали і жили при школі з дореволюційних часів до 1967 року. Дядя Яша працював двірником, а його дружина Марія Антонівна – технічкою. Дякуючи цим людям, під час окупації вдалося зберегти майже все наочне приладдя школи.

  Після  закінчення  війни  це була жіноча школа, а з 1953 року стала чоловічою і жіночою середньою школою.

  У 1964 році середня школа реорганізована у восьмирічну на один рік.

  У 1967–68 роках приміщення  школи  було добудовано, зокрема третій поверх і крило зі спортивним і актовим залами.

  У 1989 році школа одержала статус національної. Рішенням Полтавського міськвиконкому від 8. 04. 92 року школа № 1 ліквідована, а на її базі створено міський національний ліцей № 1 для здібних та обдарованих дітей–старшокласників.

  Після Ахшарумової–Бєльської В. П. у школі працювали директорами:

  У школі № 1 ім. І. П. Котляревського вперше прозвучав "Шкільний вальс" І. Дунаєвського, написаний на замовлення сестри композитора Іцекзон З. Й. (вчительки фізики СШ №1) для випускників школи. Школа завжди мала свої оркестри, хор, найкращих читців–декламаторів.

  Серед учнів та випускників школи є багато відомих людей:

Сергій Ільєвський – член підпільної організації "Нескорена полтавчанка",

Ніна Мінаєва – підпільниця,

Володимир Аврущенко – поет, якого фашисти розірвали танками надвоє,

Борис Ватуля – учений,

Євген Богуто – полковник,

Костянтин Лихошерст – генерал,

Володимир Гончаров – співак, заслужений артист,

Віктор Білей – артист,

Фаїна Елькіна – лікар, яка пройшла всю війну,

Юлія Сидоренко – заслужений лікар України,

Неля Ножинова – народна артистка Украйни та ін.

  Створений  у  1992 році  ліцей - це загальноосвітній заклад для здібної та обдарованої  учнівської молоді, який забезпечує здобуття знань понад державний освітній мінімум. У ліцеї вдало взаємопов`язані новаторський підхід учителів до навчального процесу, здібності учнів, зусилля батьків і громадськості, науковців і митців. Тут панує особлива аура любові до знань, поваги до особистості.  Ліцей - це чудовий стартовий майданчик у майбутнє. 

·   У 2006 році  ліцей став лауреатом конкурсу „ 100  кращих шкіл України”  в номінації „Школа педагогічного пошуку”;

·        У 2007 році трудовий колектив ліцею нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та пам`ятним  знаком за значний внесок у справу навчання та виховання учнівської молоді;

·        У 2008 році ліцей посів 32  місце серед кращих  шкіл великих міст України за результатами ЗНО;

·       За результатами ЗНО 2008 - 2012 р.р. ліцей очолив  десятку кращих навчальних установ  Полтавської області;

-   У 2013 році ліцей став одним із лідерів загальнонаціонального проекту "Флагмани освіти і  науки України";

-  За результатами ЗНО-2015 з української мови та літератури ліцей посів 82-ге місце серед усіх середніх навчальних закладів України  та  63-тє серед шкіл нового типу, увійшовши до переліку 100 кращих шкіл України.
-  У 2016 році за результатами ЗНО з української мови й літератури ліцей посів 46 місце в Україні, а за результатами ЗНО з усіх предметів ліцей №1 посів 109 місце серед 10123 загальноосвітніх навчальних закладів України.
-  У 2017 році за результатами ЗНО з української мови й літератури ліцей посів 13 місце в Україні, з історії України – 55 місце, а за результатами ЗНО з усіх предметів посів 71 місце серед загальноосвітніх закладів України.

·    Ліцей є багаторазовим переможцем у рейтингуванні шкіл нового типу міста та міського фестивалю дитячої творчості;

·        Неодноразово ліцей ставав переможцем та призером міського клубу інтелектуальної творчості;

·         Ліцей активний учасник багатьох благодійних проектів.

   На сьогоднішній день у ліцеї залишається незмінним твердження: «Перший завжди  залишається першим».